… Знайомство з цією рослиною, як правило, відбувається взимку, коли за вікном сніг та люті морози, а вона зачаровує пишним цвітінням. Ця чудо-квітка справляє на людину незабутнє враження. За веселковою гамою яскравих кольорів та відтінків, форми, розмірів та кількості квіток на рослині немає їй рівних. Побачивши одного разу, вже неодмінно хочеться милуватися нею завжди. То ж познайомимося з азалією ближче. | Історія інтродукції Азалії
Як виявляється, батьки сучасних красунь росли у глибоких гірських ущелинах, в долинах гірських річок Індії та Японії. Рід рододендрон найчисельніший в родині вересових (Ericaceae Juss.). Назва роду рододендрон (Rhododendron L.) в перекладі з грецької rhodon троядна, dendron дерево. Тому й називають часто азалію гірською або альпійською трояндою. Ще в Стародавній Греції Пліній та Діоскорид словом "рододендрон" називали олеандр. В літературі це слово, в сучасному його значенні, вперше зустрічається в роботі Цезальпіно. Перша спроба систематики рододендронів була запропонована К.Лінеєм. Він розділив цей рід на два підроди рододендрон (вічнозелені види) та азалія (листопадні види). В Європу ці рослини були завезені в 1680 році, де вони культивувалися під назвою індійської азалії. На початку XIX століття з Китаю до Європи були завезені декілька нових природних видів, на основі яких було виведено міжвидові гібриди. Основним родоначальником сучасних сортів азалії вважається рододендрон Сімса. Це вічнозелений чагарник до 2 м висотою. Молоді пагони рясно покриті каштаново-бурими волосками. Листки дрібні, здебільшого еліптичні, цілокраї, черешки короткі. Квітки 2-6, майже сидячі в піхвах листків. Віночок широколійкоподібний, 3,5-5 см в діаметрі, від рожево-червоного до темно-червоного. Чашечка 0,5 см, по краю війчаста. | 
Колекція азалій КБС | 
"Золушка" |
Селекція Азалії
З кінця XIX на початку XX століття розпочалася бурхлива, цілеспрямована селекційна робота з рододендронами. Багато нових сортів було виведено в Англії, Німеччині, Бельгії, Голандії садоводами Костер, Зейдель. В Росію азалію вперше завезли наприкінці XIX століття. З початку XX століття азалія індійська культивується на Україні. На Криворіжжі інтродукція цієї екзотичної рослини розпочалась з 80-х років. Співробітниками Криворізького ботанічного саду НАН України зібрано понад 30 сортів азалії. Сучасні сорти надзвичайно різноманітні за забарвленням та формою квітки, розмірами куща, строками цвітіння. За забарвленням квітки бувають білими, рожевими, з різним відтінком червоного, малиновими, бордовими, бузковими, блідо- та темно-фіолетовими. Крім того, вони є як одно, так і двоколірні, з різними смугами, цяточками. Форма квіток теж надзвичано різноманітна від простих дзвоникоподібних до напівмахрових та махрових. Кількість квіток на одній рослині, в залежності від сорту та віку, коливається від 80 до 400. Кущі бувають високо-, середньо- та низькорослі, розлогі та компактні. За строками цвітіння сорти азалії ділять на ранньо-, середньопізньо- та пізньоквітучі. Кращі ранньоквітучі сорти, що зацвітають в умовах Криворізького ботанічного саду в жовтні середині листопада, є: "Адвентсглокен", "Пауль Шеме", "Доберлуг", "Ері". Середньопізньоквітучі сорти "Аполло", "Макс Шеме", "Авенір", "Смуглянка", "Аленький цветочек" зацвітають в грудні-січні. Серед пізньоквітучих, початок цвітіння яких коливається з кінця січня до березня, високодекоративними є "Джон Херенс", "Рубіс", "Хексе", "Героям війни", "Золушка", "Сузір'я". | Догляд за Азалією
Високодекоративні, екзотичні рослини, як правило, дуже вибагливі. Не є винятком і красуня азалія. Вона не просто вибаглива, а навіть "вередлива". Тому й дозволяє милуватися собою тільки тим, хто докладе чимало зусиль в догляді за нею. Щоб догодити цим рослинам, треба не забувати їх походження, згадати природні умови, в яких зростали їх батьки. В догляді за азаліями головним є оптималь¬ний підбір субстрату. Він повинен бути легким, водопроник¬ним, складатися із сфагнового торфу та напівперепрілої хвої сосни
у
співвідношенні
1:1
(реакція повинна бути кислою рН 4,5-5). Азалії потрібно вирощувати, перш за все, у світлих, прохолодних (до 20°С) приміщеннях. Дуже вибагливі вони до вологості повітря (70-80%) та субстрату (в жарких приміщеннях азалії швидко відцвітають та скидають листя). Якщо ж в кімнаті все-таки дуже тепло, то рослини рясно поливають та декілька разів на день обприскують водою (тільки не -під час цвітіння). Поливати рослини треба м'якою водою, підкисленою щавлевою, щавлево-оцтовою кислотою (на 1л води додають 2г кислоти) або 9%-ним оцтом (на 3л води 1 чайна ложка оцту).
Обрізають та формують азалії після цвітіння, але не пізніше травня, щоб встигли закластися повноцінні бутони для майбутнього цвітіння. Оскільки азалії мають поверхневу кореневу систему, пересаджують їх в низькі широкі вазони зразу після цвітіння та обрізки. Під час пересаджування на дно горщика кладуть добрий дренаж з глиняних черепків або камінців та засипають піском, щоб не застоювалася вода. Аби рослини мали привабливий вигляд та добре розвивалися, після обрізки бажано почати підживлення мінеральними добривами 2-3 рази на місяць. Для цього використовують підживлювальний розчин з суміші сульфату амонію 3 г, суперфосфату 5 г та калійної солі 2 г на 10 л води. Якщо ж рослина пересаджена, то з підживленням треба зачекати 2-3 тижні. | 
"Джон Херенс" | 
"Розан" | Розмноження Азалії
Розмножують азалії декількома способами: насінням, щепленням, відводками та живцюванням. Для диких видів рододендронів найбільш ефективним є розмноження насінням, яке дає можливість отримати необмежену кількість посадкового матеріалу. Сорти та гібриди розмножують щепленням та живцями. Найбільш прийнятним та швидким способом розмноження сортів є живцювання. Позитивним є те, що при цьому способі розмноження, цвітіння настає на перший-другий рік після вкорінення. Щоб не виснажувати молоді рослини, бажано перші один-два роки обривати квіти. Але при цьому вирішальними є вірний підбір субстрату та терміну живцювання. Кращим субстратом є суміш напівперепрілої хвої сосни та сфагнового торфу у співвідношенні 1:1. Оптимальним терміном живцювання, виявився квітень - початок травня. Відбирають верхівкові напівздерев'янілі живці, розміром 7-10 см, з добре розвинених пагонів. Обробка живців гетероауксином (200 мг на 1л води) протягом 12-14 годин значно підвищує вкорінення. Температура повітря при цьому підтримується в межах 20-24°С, відносна вологість повітря 75-90%. Ящики, в яких вкорінюються живці, зверху накриваються поліетиленовою плівкою. Після вкорінення, через 10-12 місяців, молоді рослини висаджуються в невисокі горщики. В домашніх умовах розмножити азалію індійську складно і під силу тільки справжнім шанувальникам красуні. | Боротьба з шкідниками
Сорти азалії індійської, як і інші декоративні рослини, пошкоджуються шкідниками та хворобами. Але досвід показує, що при дотриманні агротехніки та особливостей утримання, ступінь вразливості незначний. Частіше всього вони пошкоджуються чорним
трипсом.
При
враженні
цим
шкідником
листки рослини стають сріблясто-сірого відтінку, а потім жовтіють та опадають. Нижня поверхня листка стає брудною, на ній помітно дрібні (1,0 мм), чорні, як рисочки, комахи. Личинки дрібніші, жовті. Для боротьби з цим шкідником застосовують інсектициди (51-58 40% к.е. 1,5-2,0 мл на 1 л води, фастак 10% к.е. 0,3-0,5 г на 1 л води, карате 5% к.е. 0,2 г на 1 л води, моспілан 0,1 г на 1 л води та інші). | 
"Доберлуг" | | |
|
Если вам не безразлична судьба планеты, вам сюда!
